Оголошення, афіші про перегляд фільмів, мультфільмів під відкритим небом з’являються з усіх сторін в мережі Інтернет та у листуваннях між собою жителів будинків, мікрорайонів.
Депутати місцевих рад, керівники політичних осередків, просто ініціативні мешканці анонсують про ці події і мають під такими записами суцільно позитивні коментарі. Як до так і після демонстрації творів. А ЗМІ так само наввипередки інформують про такі ініціативи та всенародну радість. (картинки при натисканні збільшуються)

Зазвичай відбуваються ці покази безкоштовно, а єдиною правовою підставою ініціатори називають нібито сімейний перегляд фільму за участі близьких знайомих родини.

В той же час хтось є автором цих творів, і десь поруч чи не дуже поруч є кінотеатри, які здійснюють свою діяльність легально, але недоотримують відвідувачів і …закриваються. Замкнене коло.

То що це – кінотеатр під відкритим небом? Наближення послуги до мешканця у благодійному пориві чи порушення авторських прав? Донесення гарного настрою дітям чи фінансових збитків підприємцям?

Я не юрист і у мене немає відповіді на це запитання, але в мене є підбірка матеріалів, яка має спонукати задуматися і визначитися, що для кожного є своїм внутрішнім правилом і чи вартує колективна емоція індивідуальної відповідальності.

Після кожного такого посту про демонстрацію фільмів я запитав авторів про правові підстави і отримав відповіді. Потім ці відповіді я переперевіряв у патентного повіреного, на офіційних сайтах судів, правозахисних організацій, кіношників. Адже ідея сама по собі проста і можлива для реалізації і попри загальновизнану в світі «піратскість» України та якось виносити ще й цей аспект на афіші не хотілось.

Тому ті відповіді, які знайшов сам, ними і ділюся.

Приклад 1. Ми просто подивимось мультик.
Здавалось би той самий мультик біля озера, а жінка була змушена відшкодувати більше 40 тисяч авторам фільму. Не пронесло? Порушення авторських прав при демонстрації американського мультика «Добрий динозавр» обійшлося жительці села Світязь на Волині у понад 40 тисяч гривень. Оригінал новини: https://zik.ua/news/2016/10/21/porushennya_avtorskyh_prav_pry_demonstratsii_multyka_koshtuvalo_volynyantsi_40_969462
Інший огляд судової практики тут: http://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=9e4662a7-e339-4942-87a9-3de33288c0c6&title=SudovaPraktikaVirishenniaSporiv-PoviazanikhIzNepravomirnimVikoristanniamObktivAvtorskogoPravaISumizhnikhPravVMerezhiInternet&isSpecial=true
Результати діяльності Української антипіратської асоціації в т.ч міста де припинена діяльність і є судові рішення: http://apo.kiev.ua/formia.phtml

Приклад 2. Ми дивимося фільми тільки із членами сім’ї та близькими знайомими

Верховний суд України роз’яснив: Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав Постанова Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року № 5 http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/2FC06B3A2A888290C2257AF4004F591C

Ст.32 Допускається без дозволу автора (чи іншої особи, яка має авторське право) і без виплати авторської винагороди відтворювати виключно в особистих цілях або для звичайного кола сім’ї попередньо правомірно оприлюднені твори, крім випадків, перелічених у частині першій статті 25 Закону № 3792-ХІІ.
Вирішуючи питання про те, чи відносяться особи до кола сім’ї, необхідно враховувати конкретні обставини справи (зокрема, не лише родинні відносини цих осіб, але й характер їхніх взаємовідносин, які свідчать про тривалі стосунки й особисті спілкування, та інші важливі обставини, що дозволяють стверджувати про існування спільних інтересів).

Приклад 3 Ми дивимося не нові фільми, а ті, що вже давно в прокаті…

Ст.36-37 (вибране) Строк дії майнових прав автора на твір спливає через сімдесят років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком смерті автора чи останнього із співавторів, який пережив інших співавторів, крім випадків, передбачених законом. Закінчення строку дії авторського права на твори означає їх перехід у суспільне надбання. Твори, які стали суспільним надбанням, можуть вільно, без виплати авторської винагороди використовуватися будь-якою особою, за умови дотримання особистих немайнових прав автора, передбачених статтею 14 Закону № 3792-ХІІ.

Приклад 4. Ми не якась там приватна структура, а Будинок культури, бібліотека, парк комунальної власності….тощо Тому нам можна, у нас же є керівництво та і що тут такого.

Відповідь знайшов тут: https://libinnovate.wordpress.com/
У всіх бібліотекарів виникає багато запитань щодо законних підстав роботи з фільмами в бібліотеці. Нижче подано роз’яснення О.В. Васильєва, члена Президії УБА, канд. техн. наук, керівника громадської організації «Інформатіо Консорціум»:
“У Законі про авторське право є достатньо виключень і обмежень цього права на об’єкти інтелектуальної власності на користь бібліотек. Проте всі вони стосуються основного для бібліотек об’єкту – книг. Коли бібліотека використовує аудіо та відео продукцію, вона вступає на специфічну територію, де працюють трохи інші принципи дозволу використання аудіо та відео записів.

Перший випадок – бібліотека придбала в торговельній мережі відповідний диск. Факт покупки (якщо вона стосується офіційної копії) – це і є отримання ліцензії користувача, для відтворення у домашніх умовах. Тобто бібліотека може видавати такий продукт читачеві додому, де він буде його прослуховувати або дивитися, задовольняючи власні потреби (не забудьте попередити його про відповідальність щодо неприпустимості копіювання). Передивлятися його на обладнанні бібліотеки не відповідає ліцензії.

Другий випадок – бібліотека стає власником також диску, проте вона його купує як БІБЛІОТЕЧНА УСТАНОВА, що повинно супроводжуватися вже бібліотечною ліцензією (яку оформляє видавець продукту або його автор). Після цього можливе відтворення продукту на обладнанні бібліотеки читачем, але індивідуально.

Третій випадок – це отримання іншої ліцензії на організацію демонстрації продукту для групи читачів – тобто організація аудіо/відео залу на некомерційних засадах. Такі ліцензії можуть видаватися бібліотекам за плату або без неї, але на підставі рішення організації, яка має права на видачу таких ліцензій. Це може бути Мінкульт, або інша установа. Можливий варіант, коли ці ліцензії мають бути оплачені третьою юридичною особою. Якщо бібліотека збирається отримувати гроші за такі послуги, то необхідна інша ліцензія на організацію залу на комерційних засадах, у такому випадку бібліотека починає конкурувати зі звичайним кінотеатром або концертним залом.”
Advertisements

Приклад 5. А ми дивимось фільми фестивальні або ті, які автори публічно віднесли до категорії публічних чи надали дозвіл

Вау, є і такі, які про це подбали і нікому не завдали жодної шкоди. І для чогось таки вони брали ті дозволи!!
Ось наприклад підбірка українських фільмів https://zaxid.net/kino_bez_pirativ_n1450088 , ось приклади демонстрації до яких немає жодних запитань.

Я далекий від думки що хтось стане думати про закон більше ніж про особисту вигоду чи уподобання навіть після цієї підбірки прикладів, але якщо нам не до вподоби закони то маємо їх змінювати, а якщо прийняли то дотримуватися.

Наприкінці: Порядок публічного використання об’єктів авторського права і суміжних прав
в торгових, торгово-розважальних та закладах громадського харчування

poryadok

Микола Орлов