ВРУ врегулювала колізію щодо голосування депутатів місцевих рад в умовах конфлікту інтересів
Битва законів нарешті знайшла своє вирішення. Верх взяла позиція прописана в антикорупційному законодавстві. Що було. Був один закон де тлумачилося як діяти щоб запобігти конфлікту інтересів:
Відповідно до пп. б) п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону “Про запобігання корупції” (далі – “Закон“) депутати місцевих рад та сільські, селищні, міські голови є суб’єктами, на яких поширюється дія Закону. Загальні правила врегулювання конфлікту інтересів для осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – “публічні особи“), викладені у Розділі V Закону. Так, згідно з ч. 1 ст. 28 Закону в разі виникнення конфлікту інтересів публічна особа зобов’язана (1) повідомити про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів і (2) не вчиняти дії та не приймати рішення в умовах реального конфлікту інтересів. У той же час ч. 1 ст. 35 Закону містить спеціальну норму, згідно з якою правила врегулювання конфлікту інтересів у діяльності окремих публічних осіб, зокрема депутатів місцевих рад та сільських, селищних, сільських голів “визначаються законами, які регулюють статус відповідних осіб та засади організації відповідних органів”.
Був і інший закон на який часто посилалися в органах місцевого самоврядування і який дуже спрощував необхідні дії, які треба вчинити депутатам щоб не порушити закон, якщо дуже просто-то просто повідомити про конфлікт інтересів і далі спокійно приймати участь, а фактично лобіювати, впливати на розробку рішення в умовах конфлікту інтересів та ще й голосувати за нього.
У профільному Законі “Про місцеве самоврядування в Україні” є окрема стаття 591 “Конфлікт інтересів”, згідно з якою “сільський, селищний, міський голова, секретар, депутат сільської, селищної, міської ради, голова, заступник голови, депутат районної, обласної, районної у місті ради бере участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою за умови самостійного публічного оголошення про це під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання”. Разом з тим, зазначена норма Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” не несе змістовного навантаження: у її диспозиції пропущене словосполучення “конфлікт інтересів”, що не дозволяє застосовувати цю норму до відповідних правовідносин. Вказана ст. 591 Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” також не узгоджується з спеціальною нормою ч. 2 ст. 35 Закону “Про запобігання корупції”, згідно з якою у разі входження до складу колегіального органу публічна особа не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом.
Отже, у нормах профільних законів простежується очевидна правова колізія. З одного боку недолуге формулювання ст. 591 Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” дозволяє брати участь у прийнятті рішення [в умовах конфлікту інтересів] у разі самостійного публічного оголошення про це, а з іншого – ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 35 Закону “Про запобігання корупції” забороняє особі брати участь у прийнятті рішення після повідомлення про конфлікт інтересів.
Судова практика була мінлива і неоднозначна попри рішення судів різних рівнів.
Відсьогодні в ст.59 знач 1 внесено зміни і конкретизовано заборону вчинять будь-які дії в умовах навіть потенційного конфлікту інтересів. Отже не розробляти не обговорювати і не голосувати за рішення де у депутата місцевої ради є або може виникнути конфлікт інтересів. Суттєва річ, яка унормалізує ситуацію. Єдине виключення – це коли не участь впливає на кворум.
Відтепер закон звучить так (зважаючи на те що прийнятий із поправками президента то підписи голови ВРУ та президента дуже швидко легатимізують цей Закон):
“Стаття 59 знач 1. Конфлікт інтересів
- Сільський, селищний, міський голова, секретар, депутат сільської, селищної, міської ради, голова, заступник голови, депутат районної, обласної, районної у місті ради публічно повідомляє про конфлікт інтересів, який виник під час участі у засіданні ради, іншого колегіального органу (комісії, комітету, колегії тощо), відповідному колегіальному органу та не бере участі у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідним колегіальним органом.
- Якщо неучасть осіб, зазначених у частині першій цієї статті, у прийнятті рішення призведе до втрати повноважності відповідної ради, іншого колегіального органу, особи, у яких наявний конфлікт інтересів, беруть участь у прийнятті радою, іншим колегіальним органом рішення, за умови публічного самостійного повідомлення про конфлікт інтересів під час засідання колегіального органу.
- Якщо повідомлення про конфлікт інтересів здійснено на засіданні ради, іншого колегіального органу, інформація про таке повідомлення обов’язково вноситься до протоколу засідання ради, іншого колегіального органу”.