Битва законів нарешті знайшла своє вирішення. Верх взяла позиція прописана в антикорупційному законодавстві. Що було. Був один закон де тлумачилося як діяти щоб запобігти конфлікту інтересів:

Відповідно до пп. б) п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону “Про запобігання корупції” (далі – “Закон“) депутати місцевих рад та сільські, селищні, міські голови є суб’єктами, на яких поширюється дія Закону. Загальні правила врегулювання конфлікту інтересів для осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – “публічні особи“), викладені у Розділі V Закону. Так, згідно з ч. 1 ст. 28 Закону в разі виникнення конфлікту інтересів публічна особа зобов’язана (1) повідомити про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів і (2) не вчиняти дії та не приймати рішення в умовах реального конфлікту інтересів. У той же час ч. 1 ст. 35 Закону містить спеціальну норму, згідно з якою правила врегулювання конфлікту інтересів у діяльності окремих публічних осіб, зокрема депутатів місцевих рад та сільських, селищних, сільських голів “визначаються законами, які регулюють статус відповідних осіб та засади організації відповідних органів”.

Був і інший закон на який часто посилалися в органах місцевого самоврядування і який дуже спрощував необхідні дії, які треба вчинити депутатам щоб не порушити закон, якщо дуже просто-то просто повідомити про конфлікт інтересів і далі спокійно приймати участь, а фактично лобіювати, впливати на розробку рішення в умовах конфлікту інтересів та ще й голосувати за нього.

У профільному Законі “Про місцеве самоврядування в Україні” є окрема стаття 59¹ “Конфлікт інтересів”, згідно з якою “сільський, селищний, міський голова, секретар, депутат сільської, селищної, міської ради, голова, заступник голови, депутат районної, обласної, районної у місті ради бере участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою за умови самостійного публічного оголошення про це під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання”. Разом з тим, зазначена норма Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” не несе змістовного навантаження: у її диспозиції пропущене словосполучення “конфлікт інтересів”, що не дозволяє застосовувати цю норму до відповідних правовідносин. Вказана ст. 59¹ Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” також не узгоджується з спеціальною нормою ч. 2 ст. 35 Закону “Про запобігання корупції”, згідно з якою у разі входження до складу колегіального органу публічна особа не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом.

Отже, у нормах профільних законів простежується очевидна правова колізія. З одного боку недолуге формулювання ст. 59¹ Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” дозволяє брати участь у прийнятті рішення [в умовах конфлікту інтересів] у разі самостійного публічного оголошення про це, а з іншого – ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 35 Закону “Про запобігання корупції” забороняє особі брати участь у прийнятті рішення після повідомлення про конфлікт інтересів.

Судова практика була мінлива і неоднозначна попри рішення судів різних рівнів.

Відсьогодні в ст.59 знач 1 внесено зміни і конкретизовано заборону вчинять будь-які дії в умовах навіть потенційного конфлікту інтересів. Отже не розробляти не обговорювати і не голосувати за рішення де у депутата місцевої ради є або може виникнути конфлікт інтересів. Суттєва річ, яка унормалізує ситуацію. Єдине виключення – це коли не участь впливає на кворум.

Відтепер закон звучить так (зважаючи на те що прийнятий із поправками президента то підписи голови ВРУ та президента дуже швидко легатимізують цей Закон):

“Стаття 59 знач 1. Конфлікт інтересів

1. Сільський, селищний, міський голова, секретар, депутат сільської, селищної, міської ради, голова, заступник голови, депутат районної, обласної, районної у місті ради публічно повідомляє про конфлікт інтересів, який виник під час участі у засіданні ради, іншого колегіального органу (комісії, комітету, колегії тощо), відповідному колегіальному органу та не бере участі у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідним колегіальним органом.
2. Якщо неучасть осіб, зазначених у частині першій цієї статті, у прийнятті рішення призведе до втрати повноважності відповідної ради, іншого колегіального органу, особи, у яких наявний конфлікт інтересів, беруть участь у прийнятті радою, іншим колегіальним органом рішення, за умови публічного самостійного повідомлення про конфлікт інтересів під час засідання колегіального органу.
3. Якщо повідомлення про конфлікт інтересів здійснено на засіданні ради, іншого колегіального органу, інформація про таке повідомлення обов’язково вноситься до протоколу засідання ради, іншого колегіального органу”.