Купуючи продукт на прилавках магазинів, складах чи офісах, кінцевий споживач розраховує на певну якість цього товару. Він впевнений, що заплачена ним ціна включає цю гарантію якості. А звідки береться ця гарантія?

Вона підтверджується декларацією відповідності, документом, який по суті своїй гарантує, що цей товар відповідає нормам і стандартам, виписаним для такого виду продукції, зокрема ДСТУ та ТУ. Підприємство – виробник чи імпортер бере на себе процедуру оформлення такої декларації.

В ній зазначаються відомості, за якими можна визначити який виробник, коли і що виробив, т.то номер партії, обсяг, дані санітарно – епідемологічної експертизи. Така декларація відповідності є обов’язковою при сертифікації товарів на території нашої країни. Природно, що у такий спосіб формується державна політика, спрямована на завезення в країну лише якісної продукції. 

Декларація відповідності базується на таких даних виробника як протоколи випробувань, власне сам опис товару та сертифікатів про випробування сировини і матеріалів, необхідні для виготовлення товару.

 Кожна декларація заноситься в спеціалізований реєстр та зазначаються такі данні:

-номер і термін дії декларації;

-найменування виробника продукції (організація, постачальник);

-назва і використання товарів;

-можливість нанесення знаку відповідності;

-додаткові дані (сертифікат відповідності, номер і термін дії).

Декларація про відповідальність має бути оприлюднена на сайті відповідного органу по сертифікації, що видала даний документ.

 Оформлення декларації відповідності або сертифіката відповідності в Україні регулюється низкою Наказів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, один з основних – це Наказ № 467 від 14.10.2010 “Про Затвердження Перелiку продукцiї, що пiдлягає оцiнцi вiдповiдностi вимогам технічних регламентів в Україні” .

На правах реклами