Боротьба із корупцією може мати перспективи лише за умови, що у відкритому безкоштовному доступі знаходиться хоча б мінімальна інформація щодо того, яким чином держава розпоряджається бюджетними коштами, тобто коштами громадян країни, усіх платників податків. Без такого доступу громадяни не мають можливості здійснювати власну обґрунтовану оцінку.

Ця аксіома стосується і комунальних, державних, казенних підприємств або товариств із державною часткою більше 50 відсотків. Той факт, що ці підприємства засновані державою та місцевими громадами або держава володіє певною часткою, робить повністю легітимним інтерес громадян до того, яким чином ці підприємства функціонують, як вони проводять закупівлі тощо.

Більш того, майже кожного тижня українські мас медіа, Держфінінспекція, МВС або СБУ повідомляють про випадки, коли управлінці цих підприємств зловживають своїми посадами, присвоюють їхні кошти або намагаються їх довести до штучного банкротства з метою їхнього подальшого привласнення задарма.

Іншими словами, в умовах України громадський контроль над цими підприємствами є необхідним, якщо боротьба з корупцією є справжнім пріоритетом діючої влади та всього суспільства. Без залучення громадськості така боротьба дуже швидко перетворюється у роздачу хабарів державним контролерам, щоб вони «закривали очі» на зловживання.

Вилучення підприємств означатиме, що громадяни будуть позбавлені будь-якої інформації щодо їхніх закупівель. Наразі вона перебуває у відкритому безкоштовному доступі на державному веб-порталі з питань державних закупівель. І лише протягом останніх місяців були випадки, коли саме завдяки цьому доступу українські журналісти або громадські активісти змогли звернути увагу влади на зловживання під час закупівель підприємств. Як наслідок, торги скасовувалися, а підприємства змушували використовувати мільйони гривен саме для розвитку підприємств, а не для власного збагачення або забезпечення комфорту їхніх менеджерів.

Представники Партії регіонів, які одноголосно підтримали законопроект 9634, висувають аргументи, що, мовляв, із-під дії Закону виводяться лише закупівлі підприємств за власні кошти, що існуючий законодавчий закупівельний режим перешкоджає ефективній роботі виробничих підприємств тощо.

На перший погляд, вони мають рацію. Проте насправді такий підхід лише маскує небажання законодавців від парламентської більшості виконувати роботу, за яку вони щомісяця отримують платню та мільйонні пільги за рахунок простих громадян. Суть цієї роботи проста – вони покликані забезпечувати розумний баланс інтересів різних груп в суспільстві. Боротьба з корупцією є однією із ключових складових такої роботи.

Забезпечити баланс інтересів громадян, держави та вказаних підприємств у випадку державних закупівель не є надто складним завданням. Для цього потрібно було залучити представників підприємств, потенційних учасників їхніх торгів, громадських експертів, державних службовців та фахових юристів та виробити прийнятне рішення.

Більш того, таке рішення знаходиться на поверхні. Для реальних виробництв цілком можливим є радикальне спрощення процедур закупівель за обов’язкової умови оприлюднення базової інформації щодо закупівель. Як приклад, така інформація могла б складатися із  оголошення про початок закупівлі та звіт про її результати.

Оголошення уможливлювало б участь у торгах якомога більшої кількості учасників (того ж малого або середнього бізнесу), тоді як звіт дозволив би як громадськості, так і державним контролерам оцінити, наскільки торги були конкурентними, чи були дотримані критерії вибору найкращих пропозицій тощо.

Спроба знайти таке рішення була продемонстрована у законі «Про особливості здійснення закупівель у окремих сферах господарської діяльності», який місяць тому вступив в силу. Її важко назвати цілком вдалою, оскільки завдяки цьому закону переважна більшість торгів природних монополій заводиться «у тінь». Проте закон залишив обов’язковим оприлюднення хоча б якоїсь інформації про їхні закупівлі (річні плани закупівель, звіти про результати закупівель).

Парадоксально, виведення вказаних підприємств із-під Закону про державні закупівлі напряму шкодить і інтересам органів державної влади. Органи влади, які покликані контролювати їхню діяльність, зокрема в сфері закупівель, «завдяки» цьому законопроекту, підтриманому президентом, також позбавляються доступу до інформації про їхні закупівлі. Це значно погіршує їхню спроможність попереджувати зловживання.

Таким чином, ані парламентська більшість (профільний комітет ВРУ знаходиться під її контролем), ані уряд, ані президентська адміністрація не захотіли шукати оптимальне рішення, яке б задовольняло інтереси всіх зацікавлених сторін (громадяни, держава, місцеве самоврядування, бізнес, підприємства-замовники).

Що свідчить лише про одне: ефективна боротьба з корупцією та співпраця із громадським суспільством для Партії регіонів, КПУ, фракції Володимира Литвина, уряду та президента є просто лозунгом, обіцянкою, яку вони насправді не збираються виконувати.

Андрей Марусов

Експерт

Центр політичних студій та аналітики