Керівник: Мудрішаємо разом. Керуймо ефективно!

Формування витрат підприємця на загальній системі

За яким методом має формувати витрати підприємець на загальній системі оподаткування? За касовим методом (тільки після оплати) чи за методом нарахування (після отримання товару незалежно від оплати)?

Нарешті з’явилася судова практика з цього питання. Номер судового рішення а також основні тези ухвали буде наведено далі. До речі, з деякими актуальними судовими рішеннями, які стосуються оподаткування діяльності приватних підприємців і не тільки, ви можете ознайомитися на форумі у розділі «судова практика».

Касовий метод проти методу нарахування

Касовий метод Метод нарахування
Поняття «понесені» витрати як раз передбачає те, що витрати повинні бути оплачені. У податковому законодавстві немає визначення терміну «понесені» витрати.
Ведення бухгалтерського обліку відповідно до ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 №996-XIV для підприємців на загальній системі не передбачено. Вказаний закон та П(С)БО не розповсюджуються на ФОПів. Згідно статті 51 Цивільного кодексу «До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.».
У ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та П(С)БО немає вказівки на те, що ці нормативно – правові акти не розповсюджуються на ФОПів. Відповідно, підприємці на загальній системі не зобов’язані вести бухгалтерський облік, але мають на це повне право.
Визначення витрат у пункті 14.1.27 ПКУ не стосується приватних підприємців, оскільки вони не ведуть бухгалтерський облік, в них немає балансу та власного капіталу. Визначення витрат у пункті 14.1.27 стосується всіх СГД. Ніде не має посилання на те, що пункт 14.1.27 не стосується підприємців.
Згідно ЗУ №996:
«активи – ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому;»
«зобов’язання – заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди;»
Коли підприємець отримує товар, у нього виникає заборгованість (зобов’язання) перед постачальником, а збільшення зобов’язань є витратами у розумінні пункту 14.1.27 ПКУ.
Підприємець не зобов’язаний вести бухгалтерський облік, але має повне право це робити. ЗУ №996 не забороняє підприємцям вести бухгалтерський облік.
Чи буде доходом підприємця кредиторська заборгованість, за якою минув строк позовної давності (безнадійна заборгованість)? Мабуть, що ні, адже відповідно до пункту 177.2 ПКУ доходом підприємця є лише виручка у грошовій та негрошовій формі. Підприємець після спливу строку позовної давності може відкоригувати витрати, які він сформував по товарам чи послугам, які були отримані, але не оплачені.
Витрати повинні бути документально підтверджені. Яким чином, без факту оплати, можна документально підтвердити наступні витрати:
1. Нарахування заробітної плати, ПДФО та ЄСВ за найманих працівників.
2. Нарахування орендної плати.
3. Нарахування ЄСВ за себе.
1. Нарахування заробітної плати, ПДФО та ЄСВ можна підтвердити, склавши відомість нарахування з/п, у якій найманий працівник поставить підпис, що він відпрацював робочий місяць та що йому нарахована певна сума з/п.
2. Кожен місяць з орендодавцем можна складати акт виконаних робіт/наданих послуг, який буде підтверджувати витрати без наявності факту оплати.
3. Так само, можна скласти розрахунок суми єдиного соціального внеску «за себе» на підставі визначеної суми річного чистого доходу.
Звісно, ці витрати будуть витратами лише за умови, що вони будуть оплачені у майбутньому.
Розділ ІІІ ПКУ визначає лише перелік витрат для підприємця на загальній системі, а не порядок їх формування. Порядок формування витрат підприємця ніде не описаний, а відповідно до вищезгаданої статті ЦКУ, до ФОПів застосовуються нормативно-правові акти, які регулюють діяльність юридичних осіб.
У пункті 177.4 сказано «що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу». Витрати будуть включатися до витрат операційної діяльності лише тоді, коли будуть виконуватися вимогу пункту 138.4 ПКУ, в якому немає ані слова про касовий метод.

Чи виконуються вимогу пункту 138.4 ПКУ при касовому методі?

Підприємець отримав товар від постачальника 20.12.2012 року. Цей товар було реалізовано покупцю у той самий день. Кошти за товар від покупця отримані 29.12.2012 року. Кошти сплачені постачальнику 03.01.2013 року.

Чи є витрати у 2012 році? З точки зору податкової служби та застосування касового методу нарахування витрат – немає, оскільки оплата товару постачальнику була здійснена лише у 2013 році.

Чи є витрати у 2013 році? Якщо дотримуватися касового методу формування витрат, то підприємець має право сформувати витрати у 2013 році, оскільки саме в цьому податковому періоді відбулася оплата товару. Але слід зважати на те, що ці витрати не будуть пов’язані з доходом 2013 року.

А що говорить Податковий кодекс? Згідно пункту 138.1 ПКУ витрати операційної діяльності визначаються, зокрема, згідно з пунктом 138.4. А у пункті 138.4 написано буквально наступне:

«138.4. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.»

Таким чином, якщо брати умови нашого прикладу, застосування касового методу формування витрат підприємцем на загальній системі оподаткування прямо порушує вимоги пункту 138.4 Податкового кодексу України.

Витрати підприємця формуються у тому ж порядку як у платників податку на прибуток. Судова практика

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011 по справі №2а-0570/15348/11. Читаємо повний тест ухвали.

Це рішення вже згадувалося у статті про витрати на ремонт, придбання запасних частин та технічне обслуговування автомобіля підприємця на загальній системі. Наведу основні тези ухвали, які стосуються методу формування витрат у ФОПа.

1. «норма п. 177.4. ст. 177 ПК України є відправною нормою, яка вказує на те, що витрати суб’єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від зайняття підприємницькою діяльністю, формуються у тому ж порядку як у платників податку на прибуток.»

2. «Згідно зі пунктом 17.1.3 ПКУ платник податків має право обирати самостійно метод ведення обліку доходів і витрат.»

3. «Таким чином, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» надає фізичній особі-підприємцю право вести спрощений облік доходів і витрат, при цьому не позбавляє його права вести бухгалтерський облік валових витрат основних фондів, що підлягають амортизації та витрат на утримання основних засобів, придбання пально-мастильних матеріалів. Отже, висновок податкового органу про відсутність у позивача права здійснювати облік основних засобів та (як наслідок) включати до валових витрат вартість поліпшення основних фондів, є невірним.»

Постанова Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2012 року по справі №2а/0370/859/12Читаємо повний текст постанови.

Тут слід коротко описати суть спору. Підприємець імпортував транспортні засоби, за які частково здійснив розрахунки. Всього придбано на суму 63 319 153 грн., а сплачено лише 16 625 186,68 грн. Несплачена сума складає 46 693 966,32, яку і зняла зі складу витрат податкова служба та донарахувала підприємцю податок на доходи фізичних осіб. Основна теза постанови:

«Суд не погоджується з висновками відповідача зроблених в акті перевірки, що грошові кошти за придбані транспортні засоби не надійшли на рахунок нерезидента, а отже позивачем завищено витрати на суму 46693966,32 грн., оскільки пунктом 177.2 ПКУ визначено, що об’єктом оподаткування фізичних осіб – підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.»

Висновок для тих, хто вирішить йти до кінця

На цьому я закриваю для себе тему методу формування витрат для підприємця на загальній системі. Написано вже багато. Писати вже нема про що. Незважаючи на вищевказані судові рішення, позиція податкової служби по цьому питанню залишиться без змін. Під час документальної перевірки податківці будуть твердо стояти на своєму.

Слід зважати на те, що формування витрат за касовим методом при здійсненні певних видів діяльності просто неможливе. Наприклад, майже неможливо застосовувати касовий метод при здійсненні роздрібної або оптової торгівлі великою кількістю найменувань товарів. Зовсім неможливо визнавати витрати за касовим методом при виробництві готової продукції.

Ця стаття написана для тих підприємців, які вирішать йти до кінця, та при формуванні витрат застосовувати метод нарахування, тобто відносити витрати до складу валових при отриманні товару незалежно від факту оплати. Аргументи, на які спираються судді у вищенаведених ухвалах, а також ті доводи, які вказані у порівняльній таблиці, можна цілком використовувати при відстоюванні своєї точки зору під час перевірки або, якщо до цього дійде, під час захисту своєї правової позиції у судовому порядку.

Джерело

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (ще не оцінили)
Loading...