Що ми маємо сьогодні?

Активні консультації на рівні політичних сил, кандидатів на посади міського голови. Як тільки вибори закінчуються – закінчуються і консультації. Тому що кожен мер і депутат вважає, мабуть, що він тепер самий розумний раз його обрали і в нічия допомога йому не потрібна. А що ж відбувається тоді у сесійних залах і кабінетах виконкомів, я вже не говорю про сільські ради, де півкаденції всі вчаться керувати. А відбувається ось що. Мери і сільські голови не дуже то і зацікавлені у підвищенні кваліфікації, навчаннях депутатів рад. Так легше проводити сесії, коли тебе не розуміють і проводити необхідні рішення. Ви візьміть проведіть опитування, хто наприклад, є головами бюджетних комісій. Хто із них розуміється на бюджетуванні і розподілі коштів згідно бюджетного кодексу?

Ось вам і перша причина – необізнаність – шлях до єдинокерування головами рад. Друга причина – в нашій психології до сих пір сидить переконання, що звернутись за допомогою – це значить визнати власну безпорадність. Маячня. 90% часу апарати органів влади працюють над поточними питаннями (особливо адміністрації) із них відсотків 50% це взагалі пожежні питання. Трохи вільніше почуваються ради (обласна і районні) от би їм якраз і попрацювати над стратегічними питаннями. Для цього і потрібні консультанти та експерти які розбираються професійно, а не політично у питаннях важливих для регіону. Інколи зустрічаються повідомлення що громадська чи політична рада прийняли план розвитку до такого то року, але в більшості то є формальність. За фахову роботу треба платити, а на волонтерських засадах хіба що руку підняти (така позиція більшості у громадських утвореннях при владі). Третя причина – це ж треба тим Експертам гроші платити. Треба. Ви ж в магазині не безкоштовно отримуєте товар, от і послуги фахівців теж коштують. Законодавство не забороняє користуватись такими послугами, але нинішня практика свідчить, що такі угоди часто розглядаються як корупційні (виведення коштів). Четверта причина. Політики живуть витборчими каденціями, а не думками про місто, район, область (є виключення, але тільки виключення), тому вони мало вмотивовані думати про те, що буде після них. Нажаль.

Світова практика.

Свого часу я проходив навчання по профілю «How to be a better POLICY advisor», яке проводила Братиславська мережа дослідників у галузі державного управління. Так от зверніть увагу (для знавців англійської) POLICY advisor, а не POLITIC. Т.то консультант із стратегії розвитку, а не політичний консультант. У світі є розподіл на політичний консалтинг в сенсі виборчий, а також поствиборчий. Це якраз той який забезпечує професійне консультування по життево важливих питанях регіону. І слово політика здебільшого трактується як напрямок руху, а не політичні симпатії. Участь консультантів на стадії підготовки стратегічних (головних) управлінських рішень та проектів, їх громадська експертиза є свідченням демократичності, прозорості влади, високої культури її. У США роль інтелектуального посередництва взагалі надважлива. Консалтингові агенції володіють великим масивом даних (як нам ще далеко до повноцінних і реальних баз даних) і тому регулярно отримують замовлення від влади на розробку проекту нових напрямків розвитку чи вирішення застарілих проблем. Експерти таких Агенцій одні із найбільш оплачуваних у США.

Що робити?

Щирість завжди в ціні. Тому пропоную політикам вилізти із своєї псевдозначимості і спробувати стати державними діячами, людьми, що думають про регіон, державу, людей, а не лише своє політичне майбутне. Не створювати більше ПРИ владі ніяких агенцій розвитку, агенцій залучення інвестицій  тощо (оцініть ефективність їх роботи за простою формулою користь у гривнях поділити потрачено на їх існування коштів). Шукайте інтелектуальних посередників серед професійних Експертів, громадських організацій, наукових установ (там де це доцільно, я теж скептично ставлюсь до висновків в галузі реальної економіки книжкових професорів). Залучайте їх не під взагалі, бо результату ніколи не буде, а під конкретні проекти. Наприклад. Рівне. Промоція міста. Рівне-центр Волині. Не за горами адмін реформа і якщо не займемось цим сьогодні то завтра буде центром Луцьк. Здолбунів. Що робити з колишнім цементним заводом? Територія-інвестиційно приваблива, із доступом до залізниці, підїзними шляхами. Ще рік-два і вона захламиться не лише підпільними ковбаснями, а й людськими хлівчиками, притулками для собак. А це чи не єдине ще місце під великий інвестиційний проект. Сарни. Центр українсько-білоруської торгівлі. Склади, логістика, просування. Біле озеро –місце організованного, цивілізованого відпочинку в природньо створених умовах. Розробка туристичного маршруту, відпочінкової бази, ремонт доріг, інфраструктури. Список може бути продовжено. ЗвертайтесьJ Друге що можна запропонувати – систему підготовки депутатів. Так так. Вони просто зізнатись бояться, скільки із них сидять на сесіях і нічого (!) не розуміють, коли йдеться про генплани, бюджет, земельний кадастр. Короткострокові тренінги, семінари з практичними завданнями все це ишвидко поліпшить ситуацію. І тоді всім буде краще. Бо розумна дискусія ради і виконкому з мером – це однозначно вищий рівень прийнятого компромісного рішення, ніж просто підняття руки. Третє що запропоную – це індивідульний коучінг (наставництво, тренерство, консультація) для перших осіб, що відповідають за прийняття рішень. У мера, сільського голови безліч страхів і невпевненості. Наприклад мер міста боїться, що коли до нього звертається громадянин не напряму в приймальню, а через якусь політичну фракцію чи окремого депутата, то надана допомога буде «зарахована» в актив депутата, а не мера, не кажучи вже про здогадки про суму «дякую» від відвідувача. Це страхи з якими треба боротись, які треба визнати і залучитись підтримкою свого власного коуча (не плутати з психіатромJ). Щирість і відкритість – шлях до прозорого врядування в країні, залучення сторонніх Експертів – шлях до результативної прозорої влади!

Микола Орлов, радник із стратегічного розвитку